КІЛЬКА СЛІВ ПРО ПРОЕКТ

Міжнародний проект "4 Ukraine" "Жіноча сила" - це тристороння онлайн-кампанія, що пропагує позицію мужніх українських жінок, які тікають від війни, а також жінок, які допомагають біженцям у Польщі, Німеччині та Україні.
У проекті беруть участь молоді люди - представники трьох інституцій: Європейського центру зустрічей - Фундації "Новий Став" (Польща), Nell-Breuning Haus (Німеччина) та "Велика ідея" (Україна).
Завданням учасників є створення репортажів, що представляють історію та профілі цих жінок. Iнтерв'ю будуть опублікованi трьома мовами на офіційному сайті проекту.

Марта Мачоган: Монастир сестер святого Домініка завжди був місцем милосердя. Ви завжди допомагали людям, які потребували підтримки, і я знаю, що з перших днів війни ви допомагали людям, які залишили свої домівки і приїхали до нашого міста на заході України, до Жовкви. Як це було тоді, в перші дні війни, коли все почалося, і як зараз?

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ

Сабріно, дякую, що прийшли та знайшли час для цього інтерв’ю. Розкажіть нам, хто Ви і чим займаєтесь. Я Сабріна. Мені тридцять сім. Я торговельний представник, керую офісом і працюю в освітньому конференц-центрі. Відповідаю за організацію, адміністрування та обслуговування клієнтів.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ

Тетяна Рябко – внутрішньопереміщена особа з Запорізької області, що мешкає в м. Ковель, Волинська область.
Саме звичайне питання це звідки ти, звідки родом та скільки тобі років? Мене звати Тетяна, я з міста Гуляйполе Запорізької області. Мені 37 років. Де ти навчалася, який в тебе ступінь освіти? Навчалася та закінчила Гуляйпільську школу, потім навчалася в Мелітопольському агротехнічному університеті на факультеті обліку та аудиту.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ

Paulina:Привіт, Каcю, дякую, що погодилася поговорити зі мною та поділитися своєю історією. Я знаю, що ти з України. Також розповім нашим читачам, що ми з Касею на одному курсі вивчаємо журналістику в Університеті Марії Кюрі-Склодовської в Любліні. Отже, почнемо з того, як ти сюди потрапила? І чому, ти живеш вже не в рідній країні, а в Польщі, тому що це не завжди так очевидно.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ

Бенджамін Ховен: Розкажи нам щось про себе. Як тебе звати і чим ти займаєшся? Тетяна Луцик: Мене звати Тетяна Луцик, я душпастирський опікун в єпархії Аахен, служу в єпархії одинадцять років, а останній рік призначена на душпастирську працю для біженців з України. Бенджамін Ховен: Яким для тебе був початок війни? Тетяна Луцик: Я б сказала, що це був найгірший день у моєму житті. Той момент, коли я дізнався про війну. Дивлячись на самі фотографії, повертаючись з карнавалу з дітьми з садочка і раптом усвідомлюючи: це все дуже близько, це все відбувається насправді...

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ

Юлія Гребенюк – українка з міста Ковель, яка майже від початку вторгнення волонтерить в центрі гуманітарної допомоги.
Саме просте та перше питання це звідки ти, звідки родом та скільки тобі років? Юлія Гребенюк Мене звати Юля, я з міста Ковель, Волинської області. Мені 27 років Де ти навчалася? Юлія Гребенюк Навчалася я в Ковелі на спеціальності інженера-технолога, потім здобула вищу освіту, теж технолог. Як ти можеш описати своє життя до початку повномасштабної війни? Яке воно було? Юлія Гребенюк Після закінчення навчання я працювала менеджером банку у Львові....

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ

Будь ласка, спочатку представтесь! Мене звуть Марина Бочарова, я з України, з Харкова.
Чим запам'ятався початок війни? Моя історія починається 24 лютого 2022 року о 4:30. Я прокинувся, тому що почула вибухи. Подзвонив брат мого чоловіка і сказав, щоб ми визирнули у вікно. Коли ми це зробили, то побачили на дорозі цілу колону танків. Я запанікувала, думаючи про те, що може статися. Я почула перші сирени повітряної тривоги, це було жахливо.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ

Бенджамін Ховен: Будь ласка, представтеся!
Олеся Дорошенко: Мене звати Олеся Дорошенко.
Бенджамін Ховен: Розкажи про свої враження від перших днів війни.
Олеся Дорошенко: Війна в нашій країні почалася 24 лютого. Два тижні нас бомбили в Харкові. Нас бомбили російські літаки. Тоді чоловік сказав мені виїхати з України.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ

Привіт! Як тебе звати? Звідки ти є? Де народилася та навчалася?
Привіт! мене звати Галинка. Народилася я в місті Чортків, Тернопільська область. Мої батьки військові і життя нас трішки попереселяло. Моя мама з Тернопільщини, а тато з Волині. І так як вони військові, мої перші чотири з половиною роки ми жили в Херсонській області - там, де зараз окупація. І, на жаль, під час сьогоднішнього підриву Каховської ГЕС, там де я жила теж будуть підтоплення, там знаходяться наші друзі і це мене дуже засмучує. Коли мені було чотири з половиною роки, в 1996 р. ми переїхали в Ковель і тут я живу все своє життя. В 2010 р. я закінчила школу і після навчалася в Ківерцівському медичному коледжі, на факультеті стоматології, від університету Тернополя. Я закінчила стоматолог-зубний гігєнт і масажиста -реабілітолога.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ

Добрий день! Як вас звати? Звідки ви? Де народилися? Скільки років? Де ви навчалися?
Добрий день! Мене звати Оксана. Народилася я в селі Солов'ї Старовижівського району Волинської області. Після закінчення школи навчалася в, тоді ще, Львівському ордена Дружби народів державного медичному інституті, який успішно закінчила, і тільки потім він став університетом.
Як переїхали до Ковеля? Що спонукало?
Мама родом з с.Дубове і, просто в один момент, коли її мама стала мати менше здоров'я, просто заради підтримки переїхали ближче до неї.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ

Привіт, Ева, перш за все я хотів би сказати, що я дуже вдячний тобі за те, що погодилася на інтерв’ю зі мною.
Привіт, мене звати Єва Софія.
Скажи звідки ти?
Я родом з України, а зараз живу та навчаюся в Польщі, тут у Любліні на WSPA за спеціальністю журналістика.
О, це як я.
Я з України з міста Луганськ.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ

Привіт, Тетянo! Спочатку дозволь сказати, що я дуже вдячна за інтерв’ю. Чому б нам не почати з того, що розповіси щось про себе – як ти опинилася в Польщі і як йшла ціла твоя остання історія?
Привіт Пауліна, я Тетяна, я українка. Я приїхала до Польщі після початку війни, нажаль так склалося життя, що мені довелося приїхати сюди... (сльози)
Тобі важко про це говорити?
Трохи так...

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ